"Христос народився", - волхви констатують факт.
Вертеп розпочався, попереду другий акт,
В якому тиран полюватиме на немовляту.
Ангельська розвідка радить усім тікати.
Йосип пакує хліб, даровані миро і фіміам.
На віслючка саджає бастарда Божого й Міріам,
І три безкінечні дні, без перерв на обід і сон,
Везе їх, сховати звідси подалі - за кордон.
У кабаках каїрських, топить совість свою в вині,
Тиждень вагається, зважує всі "так" і "ні".
Прощається із дружиною, цьомає малюка,
Вертається.
Й стає в чергу, до Назаретського ТЦК.
Стомлений сотник дає йому каску,
протягує меч іржавий.
"Нащо ти, тесле, лізеш в цей жах кривавий?
Ти вже не пацан, ізраїлеві коліна
твої болять.
Тобі однозначно глина".
Десь поблизу вже чутно, як сиплють "Гради".
Йосип сплювує : "Сам не знаю чого я тут заради.
Мабуть щоб лишилися жити ці дітлахи.
Може тоді і Він не вмре за наші гріхи".
Коли готувався десант з моря на Одесу, у 28й бригаді
тероборони рекрутер Олег спитав мене, нащо я такий
старий та кульгавий влізаю до оборони ? Якщо москалі
почнуть штурм, мене, мабуть, точно вбьють. Тож я йому
тоді відповів : "По те й прийшов" - він розсміявся.